###Роман Єременко: "Ліга чемпіонів — це щось надзвичайне!" ###

Роман Єременко став першим представником Фінляндії у складі «Динамо». І хоч Романові лише 21 рік, він приїхав до Києва із досвідом виступів у чемпіонаті Італії. Молодий фін практично одразу став гравцем основного складу і вперше в житті зіграв у Лізі чемпіонів. Про враження від насиченої подіями минулої осені ми і поговорили.

- Романе, що тебе найбільше вразило за час перебування у «Динамо»?

- Найбільші враження звісно, залишились від матчів Ліги чемпіонів. Я приєднався до команди вже впродовж сезону, тому було не так просто одразу адаптуватися в колективі. Добре, що не було мовного бар’єру і я міг одразу вільно спілкуватися з усіма футболістами та тренерами. Втім, інших труднощів, пов’язаних із перебуванням в новій команді, вдалося уникнути, оскільки я звик долати труднощі, які виникають на моєму шляху. Тож досить скоро після переходу до «Динамо» я мав можливість зосередитися виключно на футболі.

- А хто більше за всіх допомагав тобі в перші дні перебування в команді?

- Не хотів би когось виокремлювати. В принципі, всі хлопці добре мене прийняли, доволі швидко вдалося потоваришувати з усіма. Більше за інших же спілкуюся із Стасом Богушем, який прийшов до команди практично одночасно зі мною, а також із Миколою Морозюком.

- Останнім часом ти грав в одній з найсильніших ліг світу — італійській серії «А». Наскільки легко тобі було пристосуватися до виступів у чемпіонаті України?

- Легко не буває ніколи — ані в Італії, ані в Україні. Більше того, всю першу половину сезону я провів на незвичній для себе позиції флангового півзахисника. Втім, практика не проходить дарма, і тепер я доволі комфортно почуваю себе як на фланзі, так і на «рідній» позиції в центрі поля.

- Чи були у тебе варіанти продовжити кар’єру в Італії?

- Я міг залишитися в «Удинезе», але в такому разі зіткнувся б із великою конкуренцією збоку досвідченіших футболістів. Не важко здогадатися, кому б віддавалася перевага в такому випадку… Також були варіанти продовження кар’єри в інших клубах, але до конкретних пропозицій справа не дійшла. Пропозиція від «Динамо» виявилася своєчасною, і я згодився грати в Україні.

- За підсумками першої частини сезону «Динамо» впевнено йде на першому місці у чемпіонаті України. За рахунок чого вдалося достатньо рівно пройти цю дистанцію? Все ж таки, команда брала участь у трьох турнірах і, напевно, накопичилася певна втома…

- Гадаю, що причиною стала гра високої якості, яку демонструвало «Динамо» впродовж першої половини сезону. Незважаючи на проблеми, які виникали по ходу сезону, в кожному матчі ми прагнули досягати позитивного результату. Кожен футболіст знав своє завдання на полі, в чому, я вважаю, велика заслуга тренерського штабу на чолі з Юрієм Сьоміним.

- Ти сказав, що найяскравіші враження в тебе пов’язані з дебютом у Лізі чемпіонів. Що ти відчував коли вперше вийшов на поле в матчі такого рівня?

- Звичайно, мене переповнювали божевільні емоції, адже до цього я міг спостерігати за поєдинками Ліги чемпіонів лише по телевізору. Слухаючи гімн, який передує старту поєдинку, підступала грудка до горла. Ще рік тому я міг тільки мріяти про те, щоб зіграти в цьому турнірі. Можна сказати, із «Динамо» моя мрія здійснилася (посміхається). І, звичайно ж, на все життя запам’ятається м’яч, який я забив у ворота «Фенербахче» в останньому турі.

- Як вважаєш, чи могло «Динамо» розраховувати на кращий результат, ніж третє місце у доволі непростій групі?

- Можна говорити про допущені помилки, але, на жаль, виправити їх ми вже не в змозі. Звичайно, прикро було пропускати м’ячі на останніх хвилинах, особливо в домашніх матчах, але на своїх помилках, як говориться, і вчитися легше. Єдине, із чим не можна не погодитися, — це той факт, що ми ні в чому не поступалися ані «Арсеналу», ані «Порту», які в результаті вийшли переможцями у нашій групі.

- Чи можеш назвати найкращий матч команди за першу половину сезону?

- Восени ми провели достатньо хороших матчів, але важко виділити якийсь один. Найкращі свої матчі ми провели в Лізі чемпіонів — вдома з «Арсеналом» та «Фенербахче», а також із «Порту» на виїзді. Саме тому вдвічі прикро, що задача виходу до 1/8 фіналу залишилась невирішеною.

- Збірна Фінляндії потрапила до непростої відбірної групи до Кубка світу. Чи залишаються у твоєї національної команди шанси потрапити на світовий фінал?

- На нас чекають дуже складні матчі із Росією та Німеччиною. Навіть не знаю, хто з них сильніший. Якщо судити по перших матчах, мені більше сподобалися росіяни. Неприємностей може завдати й збірна Уельсу. Проте, гадаю, в нас ще залишаються шанси пробитися до фінальної частини Кубка світу, але легко не буде — це очевидно.

- Твій контракт із «Динамо» розрахований до літа 2009 року. Хочеш залишитися в Києві або шукатимеш шляхи продовження кар’єри за кордоном?

- На даний момент мене все влаштовує в Києві — як у професійному плані, так і в побутовому. Якщо керівництву «Динамо» вдасться домовитися з «Удинезе» щодо мого переходу, я з радістю продовжу виступати в Києві.

- Твій старший брат, Олексій, виступає у Росії. Чи велика вірогідність побачити сімейний дует Єременків у київському «Динамо»?

- Я абсолютно не проти такого розвитку подій (посміхається). Але в даному випадку не все залежить від мене, і нав’язувати кому-небудь свою думку я також не буду. Якщо тренери будуть вважати, що Олексій зможе підсилити нашу команду, я був би радий грати в одній команді з братом.