###Роман Толочко: "Не отримали медалі через брак стабільності" ###

Виступ молодіжного складу «Карпат» у сезоні 2010/2011 більшість фахівців та вболівальників вважає якщо й не провальним, то як мінімум не надто вдалим. Нічого дивного у цьому немає. Адже рік тому «зелено-білі» здобули малі золоті медалі. Причому зробили це з солідним відривом від найближчих переслідувачів. Натомість цього сезону, фінішувавши четвертими, вони залишилися за межами трійки призерів. Однак з такою оцінкою не зовсім згідний старший тренер карпатівської молодіжки Роман Толочко.

– Я чудово розумію, коли брати результат, якого ми досягли рік тому, і наші нинішні показники, то напрошується висновок, що команда зробила крок назад. Однак турнір молодіжних команд не можна оцінювати за тією ж шкалою, що й виступ головних команд у Прем’єр-лізі. Тут є дуже багато своїх нюансів, та й завдання також різняться. Тому я не став би категорично говорити, що багато чого нам в нинішньому сезоні не вдалося. Перш за все не можу не сказати, що цього року у нас відбулися значні зміни у складі. Молоді стало набагато більше. І це є абсолютно нормальним та логічним явищем для молодіжної команди. Той склад, який рік тому виграв «золото», грав у нас три-чотири роки. Команда була не лише добре зіграна, а й у порівнянні з конкурентами, достатньо досвідчена. А в нинішньому сезоні ми фактично почали створювати нову команду, значно молодшу за віком, в якій лише кілька гравців мали досвід виступу у молодіжній першості. Зате на поле виходило чимало хлопців, які ще в минулому сезоні грали в дитячо-юнацькій лізі. Тому я не вважаю, що четверте місце є для нас поганим виступом. Хоча з іншого боку, я погоджуюся з тим, що ми мали хороші шанси бути принаймні третіми.

– Чого, на вашу думку, не вистачило команді, щоб пробитися до призової трійки?

– У першу чергу нам бракувало стабільності в грі. Адже упродовж сезону ми зіграли багато дуже хороших матчів. Для прикладу, той же «Металіст», який опинився в підсумку вище за нас, ми вдома обіграли з рахунком 5:0. Непогано, до речі, ми з ними зіграли і в Харкові. Думаю, забити на полі такого сильного суперника три голи – це про щось говорить. Інша справа, що при цьому ми пропустили аж п’ять. Але тут нам, м’яко кажучи, трохи допомогли судді. Ми двічі вели в рахунку, а «Металіст» обидва рази відігрувався з пенальті, один з яких був стовідсотково «намальованим».

– У Полтаві ви також забили три голи, але знову ж таки програли...

– Той поєдинок був дуже показовим у плані нашої нестабільності. По ходу гри ми спочатку програвали 0:2. Після цього перехопили ініціативу і не тільки відігралися, а й вийшли вперед – 3:2. Однак хлопці зарано вирішили, що суперник уже не оговтається, і в результаті «Ворскла» спочатку відновила рівновагу в рахунку, а потім й вирвала перемогу. Причому вирішальний гол нам забили вже в компенсований час.

– Здається, це не єдиний випадок, коли «Карпати» втрачали очки на останніх хвилинах матчу?

– На жаль, так. Подібне трапилося і в Маріуполі, коли ми вигравали 2:0, а в самому кінці пропустили двічі і закінчили гру 2:2. А в Сімферополі з «Таврією» вели в рахунку 2:1, мали чисельну перевагу і примудрилися програти 2:3. Причому знову вирішальний м’яч нам забили в компенсований час. Це я говорив про ігри на виїзді. Але було чимало незапланованих втрат і вдома. Але футбол тим і цікавий, що в ньому не завжди знаєш, де знайдеш, а де загубиш.

– І все ж, в чому причина такої нестабільності?

– Як я вже казав, у нас в складі з’явилося чимало нових молодих гравців. А молодості якраз і притаманна нестабільність. Їм бракує досвіду, часто верх беруть емоції, а витримки не вистачає. Адже бажання себе проявити з якнайкращого боку у них було дуже велике, я б навіть сказав, що воно било через край. А ще треба відзначити, що після минулорічного сезону до нас стали зовсім по-іншому ставитися суперники. Кожен дуже хотів обіграти команду, яка виграла чемпіонський титул. Потрібно було і нам десь змінити ставлення до суперників. А так вийшло, що в деяких іграх ми втрачали очки через певну недооцінку опонента.

– Ваша команда не здобула медалей. Та при цьому все ж стала нарезультативнішою у сезоні.

– Зауважу, що й минулого року ми також забили найбільше. Але тоді ми ще й пропускали мало. Тому і стали першими. Чому стали більше пропускати? Причин багато. Що ж стосується нашої результативної гри в атаці, то тут усе дуже просто. Ми, як і головна команда клубу, намагаємося весь час грати в атакувальний футбол. Наш стиль – це комбінаційна гра першим номером з будь-яким суперником. Як на мене, в цьому плані нам чимало вдається. Недарма на наші ігри стало приходити значно більше глядачів. Я б навіть сказав, що молодіжка «Карпат» уже має своїх вболівальників, які приходять на кожен матч. Хочу подякувати за підтримку і нашим фанатам. Усе це свідчить, що наша гра вболівальникам подобається. Думаю, глядачів було б ще більше, якби наші ігри ширше висвітлювали в передачі «ПроКарпати». Минулого року показували фрагменти з багатьох матчів, були і коментарі гравців та тренерів. А цього сезону лише в рубриці «В один дотик» повідомляли результат і брали кадри з архіву. На мою думку, це неправильно. Адже ставлення ЗМІ до висвітлення матчів є важливим для гравців. Майже для кожного з них є дуже значущим, що про нього напишуть, що скажуть.

– Ви згадали про гравців. А саме їх підготовка для основної команди клубу і є головним завданням молодіжки.

– За цей сезон не можна було не помітити прогрес у грі кількох хлопців. Так, тренери головної команди після зимових зборів перевели в основний склад Степана Гірського та Ігоря Тістика, а наприкінці сезону ще й Ігоря Озарківа. Я б ще відзначив Ігоря Ільчишина, який непогано закрив у нас проблемну позицію на фланзі оборони. І це при тому, що він за своїм амплуа є півзахисником або нападником, але аж ніяк не захисник.

– Багато фахівців навесні звернули увагу на гру Володимира Бідловського...

– Володю не можна назвати молодим гравцем (йому кілька днів тому виповнилось 23 роки. – Авт.), але я також вважаю, що він проявив себе дуже добре. Коли Бідловський взимку повернувся з оренди, в клубі не знали, що з ним робити. Вийшло так, що він залишився у нас. Спочатку були проблеми. Але він швидко зрозумів, що без самовіддачі на тренуваннях його чекає, скажімо так, сіре майбутнє. Володя почав додавати і навіть став лідером команди. Вважаю, що він допоміг команді і результатом, і своїм прикладом, як потрібно професійно ставитись до футболу. Не випадково Олег Кононов на останню гру сезону не тільки включив його у заявку, а й випустив на заміну.

– Не набагато молодший за Володимира Бідловського й Олексій Омельченко...

– Його я також можу відзначити з хорошого боку. Олексій довго лікувався, також пропустив зимові збори. Але це не завадило йому додати у грі. В першу чергу хочу відзначити, що він став набагато активніше грати, в його діях з’явилася агресія в позитивному значенні цього слова. Раніше він був надто інертним, а зараз весь час перебуває в епіцентрі подій, намагається бути максимально корисним команді. Думаю, у нього також є шанс грати в основі. А загалом скажу, дуже хочеться, щоб якомога більше наших вихованців, які пройшли школу Академії, СДЮШОР, молодіжки грали в головній команді.