###Роман Каракевич: "У "Кривбаса" завдання – вижити" ###

Криворізький «Кривбас» після перемоги в останньому турі Прем’єр-ліги над столичною «Оболонню» з рахунком 3:2 вперше після тривалого перебування на дні турнірної таблиці залишив останнє місце.

Про подальші перспективи «Кривбаса» та причини невдалого виступу в цьому сезоні в ексклюзивному інтерв’ю для turnir.com.ua розповів форвард криворіжців Роман Каракевич, який, оформивши «дубль», зробив вирішальний внесок у перемогу над «пивоварами».

Перед матчем з «Оболонню» нам було поставлено конкретне завдання – здобути три очки за будь-яку ціну. Тому радий за команду, за своїх партнерів, що вдалося виграти. Приємно, звичайно, що зумів забити два м’ячі. Хоча, якщо відверто, то якість гри бажає кращого. Але ще раз підкреслю – для нас у цій зустрічі найголовнішим був результат. Адже в нашій ситуації може бути лише одне завдання – вижити у Прем’єр-лізі.

На твою думку, що спричинило до такого плачевного стану? Можливо, як вже не раз бувало з «Кривбасом» – фінанси?

Та ні, якраз з цим питанням у клубі все гаразд – зарплату і преміальні платять своєчасно. Щоправда преміальні (сміється – авт.) наразі майже немає за що отримувати. Щодо рівня гри, то я б не сказав, що він погіршився порівняно з весняною частиною минулого сезону. Ми добре попрацювали влітку на зборах у Євпаторії і перед стартом чемпіонату виглядали ніби то непогано. Як на мене, вся справа у психології. Знаєте, у нас був непростий календар. У перших чотирьох матчах ми тричі грали у гостях і лише один раз вдома, та й то з «Динамо». Всі ці матчі ми програли. Але психологічний надлом стався після домашньої поразки в п’ятому турі від «Чорноморця». Тут і почався психологічний пресинг. Керівництво вимагало результату від тренерів, тренери – від гравців. Одним словом, ситуація виникла непроста.

А крайніми головний тренер Олег Таран знайшов квартет гравців (Костишин, Воробей, Мотуз, Оберемко), яких відправив у молодіжну команду.

Коли їх перевели в молодіжку, я вже був там. Мене туди відправили ще раніше.

І що стало причиною?

Чесно кажучи, ніхто нічого мені не пояснював. Після матчу другого туру, в якому ми програли в Запоріжжі, а я виходив на заміну, мені просто повідомили, що я відтепер тренуюся і граю в молодіжній команді. Як бачите, все лаконічно і просто.

Як ти себе почував серед молоді? Все ж такии вже не пацан, скоро 28.

Настрій був не з найкращих. Але що поробиш – у житті всяке буває, тому потрібно було пережити, перетерпіти і цю ситуацію. Що ж до того, що опинився серед молоді, то нічого страшного – «корона» з мене не впала. Єдине, що надокучало, то це нерозуміння, чому так сталося.

Можливо, у тебе був якийсь конфлікт з головним тренером?

Жодних непорозумінь з Олегом Тараном у мене не було і немає. Коли вивели з основної команди, я попросив виставити мене на трасфер, або віддати в оренду. Але мені відмовили. Тому не залишалося нічого іншого, як тренуватися та грати за молодіжку. В принципі грав, як мені здається, доволі непогано. Напевно, тренери це також відзначили. І коли з головної команди вивели вище згаданих гравців, то мене через тиждень повернули назад.

Але шанс себе проявити тобі надали не відразу.

У матчі із «Зорею» я вперше після того, як повернувся, потрапив у заявку. Потім вийшов на заміну з «Арсеналом». Той матч ми програли, але єдиний наш гол забив саме я. Нарешті з «Оболонню» вийшов в основі і забив два голи.

Перед грою з «пивоварами» сподівався вийти з перших хвилин?

Якщо чесно, то так. Я з «Арсеналом» зіграв лише хвилин 30, але попрацював продуктивно. Та й гол непоганий забив. Як бачите, Олег Таран це оцінив і довірив місце в основі. Це ще одне підтвердження, що у нас з ним нормальні стосунки. Моя гра його не задовольняла – відправив у резерв, став грати нормально – ось тобі місце в основі. Виходить, що все залежить лише від мене.

Цікаво, а в «Кривбас» тебе запрошував Олег Таран?

Ні. До Кривого Рогу я приїхав за рекомендацією Валерія Городова. Він тренував «Нафтовик» з Охтирки, за який я грав до «Кривбаса». А коли Городов переїхав у Кривий Ріг допомагати Тарану, то запропонував перейти в «Кривбас» і мені та Сергію Карпенко. Було це минулої зими. Я пройшов з командою всі зимові збори, але навесні зіграв за «Кривбас» тільки два матчі. Справа в тім, що у зустрічі з «Чорноморцем» травмував коліно і довелося робити операцію на меніск. Поки відновився, чемпіонат вже закінчився.

Як ти, уродженець Західної України, почуваєшся у Кривому Розі?

Загалом, все нормально. У «Кривбасі» мене прийняли добре, колектив тут хороший. Багатьох гравців я знав і раніше. Зрозуміло, що трохи важко в моральному плані, що далеко від Львова, де мешкає моя сім’я – дружина та двоє дітей. Але я вже до цього звик, адже Охтирка, де я грав до Кривого Рогу, також розташована далеченько від Галичини.

Сім’ю бачиш рідко?

Зрозуміло, що хотілося б частіше. А так, коли є принаймні два вихідних, то одразу сідаю за кермо і їду додому. На дорогу йде годин десять. Можна було б забрати сім’ю в Кривий Ріг, але є дві причини, чому цього не роблю. Перша – діти ще маленькі, а я весь час зайнятий. Тому дружині було б важко бути майже весь час одній з двома малюками. А вдома є рідні, які їй багато допомагають. А друга – в Кривому Розі не найкраща екологія.

А за львівські команди бажання пограти не маєш?

Бажання, можливо, і є, але наразі не кличуть. Самі знаєте, що футболіст, як правило, грає не там, де йому подобається, а там, куди запрошують.